Про свій досвід розповіли впорядниці гніздечок Пташат, наймолодшого Пластового уладу, та психологиня і впорядниця Ольга Іванюк-Долженко:
Головним завданням такого обговорення є розкриття цінності самого життя, усвідомлення важливості взаємопідтримки, турботи та незламності. Створюючи чи адаптовуючи розповідь, слід пам’ятати, що вона має ґрунтуватись на бережному ставленні до дитини, без травматичних описів та лякаючих деталізацій. Важливо використовувати образність – зерна, хліба, молитви, тепла серця та свічки.
Історія не живе поза контекстом, вона завжди несе досвід. Саме тому треба передати його дітям через відчуття: якими були коржики з жолудів та хмизу, як із зерна створювали хліб, чому цінною була кожна зернина, чому важливо ділитись навіть найменшим шматком?
Задіюючи органи чуття та тактильність, даючи можливість програвати досвід, ми укріплюємо відчуття, що кожен з нас може вплинути на ситуацію зараз.
Топ 5-порад підготовки заняття на тему Голодомору:
- Адаптовуйте історію до віку дитини, залучайте дитячих психологів.
- Використовуйте образність для передання досвіду, наприклад театр тіней
- Застосовуйте тактильність: зробіть паляничку з води та муки, відчуйте колоски і зерна на дотик, спечіть “голодні” коржі, спробуйте розділити хліб поміж дітьми
- Використовуйте інтерактивні формати, такі як квест/поетапність процесів, спілкування про почуте або гру. Адже дитина переймає та проживає досвід через гру. Так і вихід із ситуації шукає через неї.
- Спробуйте саму розповідь зробити інтерактивною: організуйте театр або театр тіней
Досвід впорядниць:
“Ми взяли за основу казку й адаптували її для віку пташат, а також залучили психологиню, аби уникнути травмуючих аспектів”, – розповідає впорядниця гніздечка Соловейки – Ольга Спіжова, – “Наприкінці сходин мали спільне частування. Вражені розповіддю пташата залишали шматочки смаколиків для Янголят”, – додає вона.
“Адаптовану казку ми перетворили на театр тіней. Крім того, за мотивами проекту “Непораховані з 1932” ми напекли “голодних” коржиків, аби відчути цей період на смак”, – розповіла впорядниця Пташат високого гнізда – Антоніна Прудко.
“Щоб усвідомити весь символізм цього дня, ми зустрілись біля пам’ятника Голодомору – дівчинки, яка є уособленням жертв геноциду. Ми вирішили зігріти ніжки дівчинки, запаливши свічки пам’яті”, – ділиться досвідом Катерина Майстренко, впорядниця гніздечка Зернятка.
“На сходинах ми вчили ділитись, усім, що маємо. Пташата ділили буханець хліба”, – розповідає Марта Дзеса, впорядниця Соколят.
“Головною ідеєю було навчити дітей бачити серцем тих, хто потребує допомоги. Не бути байдужим і не проходити повз чужий біль. Пташата спільно читали молитву вдячності за всі дари, які маємо сьогодні”, – ділиться Ірина Хевпа, впорядниця Веселих соколят.
“Щоб страшні речі в житті не повторювалися, важливо знати історію і робити висновки. Ми вчились ділитись, єднатись і поганим наказам не підкорятись. Для цього розробили авторську гру і на практиці вчили протистояти злу. До теми також створили квест пошуку справжніх скарбів – колосків”, – розповідає впорядниця гніздечка Крилаті – Вікторія Гагара.
“Мали змогу з дітьми тактильно відчути як зароджується хліб: від зернини до хлібини”, – розповіла впорядниця гніздечка Оля Іванюк-Долженко. – “Діти переминали пшеничку, носили її в долоньках, місили та ліпили маленьку паляничку. На завершення запашна хлібина стояла на рушнику, серед пшениці та колосків. Діти розділили її. Це спільне частування було утвердженням життя та вдячності за те, що ми зараз маємо”, – додала вона.