Поруч ідейних основ Пласту його метода належить до найцінніших елементів пластової виховної системи. Добираючи теми для семінарів ПКД, організатори їх присвятили саме методі спеціяльно багато уваги. Аналіза пластового життя нашими практиками дала цікавий матеріял, а їхні суґестії, це те найцінніше, що допомагає виховникам проводити в життя самовиховання, тобто засади пластової життєвої гри.

Рекомендації доповідачів наголошують потребу поглиблення теоретичного знання методи самовиховання серед виховників, стосування засобів прищеплювати його засади серед молоді та вміння пристосовувати методу в окремих вікових групах пластового членства. Редакція.

„Кожна організація, яка має ясно визначену ціль, мусить якнайшвидше рішитися на спішний спосіб осягнення цієї мети, щоб у найкоротшому часі здобути найбільші осяги і щоб заощадити собі марну витрату зусилля і коштів”.

Пласт, пластова молодь і спільнота-довкілля творять разом симбіотичну трійцю, добро якої залежить від взаємного задоволення потреб усіх членів цієї трійки. Подібно, як пластова молодь має свої певні потреби і зобов’язання супроти Пласту і спільноти, так і Пласт, і спільнота потребують виконання певних умов, тобто існує у цій трійці взаємна співдія, обопільна служба своїм партнерам. Треба уточнити, що до спільноти зачисляємо всі інші молодечі організації, державні установи та всі українські середовища із політичними включно. Під словом „Пласт” розуміємо ідеологію, правила поведінки, визначені пластовими ідейними основами і законом, та членство з його організаційним поділом і проводами.

Співдія Пласту з молоддю

У цій доповіді нам треба головним робом обмежитися до теми співакції Пласту з молоддю, бо теми взаємин Пласту із спільнотою або молоді із спільнотою самі для себе такі широкі, що нам не вистало б часу їх задовільно розвинути.

Успішна й задовільна співакція пластової організації із пластовою молоддю залежить від того, чи Пласт і молодь мають у собі такі стимулюючі чинники, які б викликували потребу постійної симбіози.

Ми не будемо зупинятися над аналізою значення національних елементів у пластовому вихованні та над ідейними напрямними Пласту. Нам доцільно тут підкреслити такі справи: Пласт вимагає від своєї молоді засвоєння певних моральних і культурних засад та засвоєння національної свідомости. Іншими словами, Пласт має за ціль виховати молодь на свідомих членів української спільноти, а разом із тим і на зразкових канадських громадян.

З другого боку молодь шукає в Пласті помочі для визначення свого місця у світі, яке з кожним роком ускладнюється технологічно, соціологічне та економічно. Самовизначення, тобто знайдення своєї ідентичности у світі, який щораз то чіткіше визнає перевагу масовости над індивідуалізмом, стає також із кожним роком скомплікованішим. Ще більше турбує молодь питання, — як погодити український патріотизм із життям і обов’язками супроти країни замешкання. В загальному ж переважно пластова молодь прагне знайти у Пласті розвагу, нагоду втекти від нудного існування серед англомовної маси. Пласт із своєю методою може дати молоді різнородні і цікаві зайняття та зв’язані з тим здорові переживання.

Важливою функцією Пласту є також і те, що він дає молоді відповідь на багато питань, пов’язаних із зрозумінням ідей і мотивацією поведінки їхніх батьків.

Пластова молодь, якщо вона має почуття гордости з приналежносте до українського народу, а з тим і до Пласту, не боїться своєї відмінности у чужому середовищі. Але ця національна і пластова гордість може існувати лише поруч із відчуттям якогось значення і своїх вартостей, здобутих у Пласті чи в спільноті взагалі. Тому то правильне виконування виховної програми у Пласті, здобування осягів незвичайно важливий чинник пластової виховної системи.

Бачимо, що вимог і потреб молоді у відношенні до Пласту куди більше ніж би на перший погляд здавалося. До того ці вимоги дуже тяжкі у нашому сучасному житті.

Дотеперішнє пластове життя у Канаді показує, що Пласт не осягнув великих осягів у великій мірі тому, що ставив свої вимоги до молоді ясно, категорично і непомильно, трактуючи таким чином молодь не як партнера чи співпрацівника на багатьох відтинках, але як об’єкт до маніпуляції. Провід часто забував, що молодь має свої вимоги і потреби, з якими треба числитися. Під назвою „Пласт” розуміємо — „організація української молоді”, а в практиці він зачасто буває, продовженням февдалізму, базованого на різниці віку — провідників і молоді! Цей провід зачасто не знає і не розуміє, а найважливіше не виявляє зацікавлення, щоб пізнати потреби сучасної пластової молоді; він гостро реагує на найневинніше квестіонування пластової ідеології. Такий стан указує на домінацію старших над молоддю.

Ще раз треба ствердити, що для успішного й корисного співжиття двох чинників, кожний з них мусить задовольняти емоційні, фізичні та інтелектуальні потреби другої істоти! Отже, чи не диво, що багато пластової молоді не є справді зацікавлені Пластом, а належать туди лише через тиск збоку батьків.

Більшість молоді, через брак ініціятиви і досвіду, завжди буде досить пасивною у пластовому житті. Отже, пластовий провід, як ініціятор-пляновик і контрольний орган, для успіху своєї праці мусить знайти і застосувати у своїй праці методу, яка була б чуйна і гнучка та яка задовольняла б потреби пластової молоді, закорінюючи одночасно пластові ідеали у світосприймання та життя тієї молоді.

Пригляньмося ж трохи ближче до елементів пластової методи.

Особливості пластової методи

Предметом зацікавлення в пластовій праці у першу чергу є особа. Дуже загально кажучи, одиниця має контакт із своїм довкіллям лише через два засоби: 1) речі або фізичні об’єкти, 2) ідейні або духові концепти. У дуже молодому віці дитина живе виключно фізичним існуванням. Задоволення фізичних потреб, потреба гри, забави та егоцентризм керують її вчинками. Під час нормального розвитку дитина зустрічається із такими елементами людських вартостей, як: любов, віра, милосердя, льояльність, чи навпаки — із їхніми антиподами, — ненавистю, недовір’ям, жорстокістю, заперечуванням атворитетів тощо. Згодом зацікавлення дитини радикально змінюються, переходячи від матеріялістично - егоїстичних до ідеалістично - ексоцентричних. (Це відноситься до більшости випадків. Часто бувають випадки, коли дитина не розвивається за цією схемою). Приходимо до висновку, що підхід чи метода співжиття із такою одиницею мусить мінятися із її віком!

Отже, перша й друга особливість пластової методи — це чуйність провідників та гнучкість їх підходу до молоді. Пластові провідники завжди мусять відчувати, коли потрібні зміни, і мусять бути настільки гнучкі, щоб у ході пластової праці помогти молоді розв’язати проблеми, які її турбують, а не ігнорувати їх і вимагати, щоб молодь сама своїми силами змінялася чи застосовувалася до вимог проводу насліпо. Недотримання цих принципів відразу порушить делікатну рівновагу пластової симбіози. Приступаючи ближче до практики, треба поставити кілька передумов, без яких не можна вести жодної поважної праці.

1) Успішність виховної праці за пластовою методою вимагає гармонійної співдії дому, школи і церкви.

2) Пластові провідники (адміністратори та виховники) мусять бути добре вишколеними в усіх аспектах пластової ідеології, пластових звичаїв і процедур у пластуванні. Вони мусять вірити в ідею і жити за пластовими принципами. Це потрібне для того, щоб вони могли стати живими прикладами для наслідування.

3) Виховники повинні бути позитивно наставленими до життя, любити молодь і мати природжені зацікавлення виховною працею.

4) Пластовий провід на всіх рівнях мусить бути понад якоюнебудь критикою збоку пластової молоді. Внутрішні непорозуміння серед провідників не сміють іти вдолину. Молодь для свого позитивного розвитку потребує авторитетів. Критика руйнує авторитет і респект проводу, якщо його критикують серед молоді непідготованої до самостійного осуду.

5) Мусить бути добрий зв’язок і повне порозуміння та інформація поміж усіма щаблями провідників і молоддю.

Головні етапи розвитку пластової частини

Саме ведення якоїнебудь пластової частини, на мою думку, складається із чотирьох аспектів, які можуть іти за чергою або одночасно, залежно від розвитку та зацікавлень пластунів:

1) Індоктринація або представлення пластової ідеї,

2) Ангажування до праці,

3) Вивчення основ,

4) Інспірація до дальших подвигів.

У першому етапі стараємося представити молоді поняття про Пласт з аспекту ідеології, ставлення пластуна до цілости пластової проблематики, способу і стилю пластового життя, пояснюємо які обов’язки чекають пластуна тощо. У висліді цього юнак уперше відчуває різницю поміж пластуном і не-пластуном, іншість пластуна випливає не тільки через привілей одягати однострій, користуватися пластовими ритуалами, звичаями, способом життя і дбайливістю про українську мову. У цій стадії виховання юнак уперше має почути слово „елітарність”, трохи зрозуміти його значення. Згодом він щораз глибше і всебічніше буде входити у проблематику добре зрозумілої елітарности та зобов’язань, які вона за собою потягає. У цій фазі головну ролю відіграють досвідчені пластові виховники, бо із вражень, винесених на перших гутірках, будуватиметься дальша пластова постава юнака. Цей період познайомлення юнаків із Пластом при допомозі їхнього виховника повинна тривати не довше як до часу закінчення першої проби.

В другому етапі виховник старається віднайти потенціяльних провідників з-поміж своїх юнаків і розвивати в них зацікавлення бути провідниками в гуртках. Він гощнує і дбає про виконання плянів спільно з усіма членами гуртка, заохочуючи підготовляти окремі точки гурткових сходин. Гурткова праця торкається безпосередньо юнака — провідника гуртка, і він відчуває вартість свого вкладу в гурткову цілість. Починає розуміти, що гурток залежить від нього, а він від гуртка. Це приносить велику користь у розвитку майбутнього провідника. У цьому процесі, який ми називаємо ізживанням, юнак знаходить своє самовизначення у групі завдяки вияву своєї ініціятиви і творчости. Особливе зацікавлення виховника у кожному з його юнаків протидіє масовості і під добрим доглядом виховника гурток рушає в дорогу до самодіяльности.

Третій етап діяльности гуртка — це основний і найдовший період життя гуртка. Головну ролю відіграє різноманітна програма, базована на праці в гурті. Тематика зайнять пов’язана із вимогами пластових проб та із зацікавленнями юнацтва. Ця праця дуже важлива, бо під час неї юнак набуває ті вмілості і переживання, які надають йому почуття вартости. Вона принаджуватиме юнацтво до Пласту і тим відтягатиме його від англійського середовища. Під час товариських дискусій виховник і юнаки будуть старатися розв’язати трудні питання про їхнє ставлення до довкілля, про небезпеки занепаду українського життя тощо. Цим способом психічні потреби юнаків будуть задоволені і помалу юнак набуватиме суспільну свідомість.

Останній, четвертий етап виховної праці, повинен початися із першим днем життя дитини у Пласті і ніколи не кінчитись. Цей елемент виховної праці — це інспірація постійних прагнень удосконалюватись, бути здібним на подвиги. Під час розвивання цієї інспірації треба мати на увазі такі потреби юнака:

а) здобування менших осягів,

б) нагороди за успіхи у формі похвали зверхників,

в) особистий контакт виховника із юнаком, через який можна стимулювати юнака до більших зусиль.

Інспірація юнака завершується тим, що надійних юнаків слід підготовляти та ангажувати до виховної праці. Щоб це було успішним, треба, щоб пластовий провід слідкував постійно за усіма ліпшими юнаками, увіходив у товариський контакт з ними і щоб міг підсилити їхні амбіції, розвиваючи потребу посвяти для ідеї. Особистий вклад молодого виховника в організацію, невідлучно його прив’язує на довший час до Пласту і запевняє Пластові постійну серію динамічних провідників.

Вибравши, отже, такий посередній спосіб виховного впливу на провідників у гуртках (а в ньому є численні позитиви!), треба пам’ятати, що добрий приклад виховника для них є далеко вартісніший ніж гострий наказ. Товариські контакти з ними набагато успішніші, ніж капральська дисципліна.

А проте, і на цьому не кінець у виховному процесі. Тут потрібна постійна активність і вклад зусиль пластової молоді в усіх ділянках життя юнацтва, у всіх аспектах і напрямках багатого творчого його життя. Пласт повинен стати потребою молоді, її творчістю.

Кінчаючи, потверджую, що пластовий закон є основою культурної поведінки, і тому є цінним стимулом, щоб здобути повний успіх у житті. Тому він є справді одвічним і довічним законом. Як такий, він ніколи не зміниться, його вимоги незмінно актуальні. Лише метода його уведення в пластове життя може змінятися, залежно від місцевих обставин, але це залежить від Вас, друзі провідники!

Олег Кандиба
ПЛАСТОВА МЕТОДА
// Пластова метода. ч. 1-2 за 1970 р. С. 68-73.