На виховання молодого покоління впливає багато чинників. Коли ближче приглянемося до довкілля, в якому живуть і виростають наші діти, краще зрозуміємо, чому вони такі, а не інші, чому не такі, якими ми їх хотіли б бачити.

Довкола нас бунти, протести, штрайки, демонстрації, расові заворушення, грабіжі, вбивства, жорстокість та звиродніння людини. Поширення наркотиків, неморальної літератури, легкий доступ до алькоголю, курення в дитячому віці - це світ, з яким щоденно зустрічаються наші діти. Коли до цього додати заник авторитету, нарушення його навіть у церкві, хаос у церковному житті, який витворився головним робом по Ватиканському Соборі Другому у Римі, коли священики і учителі релігії - кожний на свій лад - інтерпретують Божі правди, ставлять під сумнів багато справ нашого життя - все це є джерелом великих лих під час формування особовости. Впливи цих рухів не діють заспокійливо на юнака, який у віці дозрівання має свої особисті проблеми, він має і свої власні причини неспокою.

Матеріяльний добробут, який батьки створили дітям, не дає ані певности, ні спокою, бо хаос і бунти заохочують кожного до двобою із авторитетом. Додаймо ще неспокій, що його спричинюють технічні винаходи та удосконалення, перетворення людини у додаток до машини, відхід людини від природи, а через те послаблення відчуття краси, а з тим і занепад ідеалізму, змагу до досконалости. Додаймо вплив засобів комунікації - дію телебачення, радіо, преси, які засипають нас сенсаційними вістями про негативні прояви життя суспільства.

У шкільництві також часті зміни в навчальних програмах, постійне шукання нових метод, неупорядкований підхід до навчання, до учителів, навіть спорт тепер має іншу Інтерпретацію; колись виграти значило старатися бути кращим і чесно здобути першість у змагу, - тепер спортивні осяги здобувається за всяку ціну, навіть нечесно.

Ось таке тепер середовище, в якому треба виховувати нашу молодь, боротись за її фізичне і духове здоров'я на таких різних фронтах.

Українське довкілля

Трохи краща, але все ж незадовільна ситуація є в українському середовищі. Неполадки в релігійному і політичному та громадському секторах, неодностайність програм у школах українознавства, нудні, нецікаві форми святкувань національних річниць, різні підходи до навчання у школі державній і українській, - все це теж негативно впливає на розвиток молодих. Так часто чуємо закид, що наші діти злі, невиховані, недобрі, але коли призадумаємося над цим питанням, то справді не можемо погодитися, що такими вони є. Наші діти є іншими, як були ми, а ми у їх віці були також не такими як наші батьки колись були.

Мені часами здається, що в нових обставинах у новому, такому зовсім відмінному світі, ми загубили по дорозі контакт з нашими дітьми; ми від них відстали, знемігшись, не дотримуємо кроку, затримали той близький контакт, який ми колись мали, коли діти були малими. Бачучи, що наші діти інші, ми не застановляємось над тим, що і ми змінились. Пригадаймо собі перші роки після приїзду сюди - скільки речей нас вражало, які ми були критичні, а сьогодні ми самі робимо те, що давніше ми самі критикували. Очевидно, що із припливом великої кількості іміґрантів обставини канадського життя змінилися. Асиміляція до довкілля, яка позначується і на нас дорослих, яскраво виступає тоді, коли ми зустрічаємося з українцями з рідних земель.

Великі зміни помітні у нас, на жаль, в нашу некористь. Та все ж прірва поміж нашими батьками і нами не є такою глибокою, як між нами і нашими дітьми. Ми виростали на Рідній Землі, жили в упорядкованих відносинах, у середовищах, де шанували старших, респектували авторитет, ми мали зв'язок із природою, горіли високими ідеалами, в тяжчому матеріяльному положенні ми таки чулись більше певні і зрівноважені. І тому ті обставини дали нам, а перед нами і нашим батькам, можливість бути такими, якими ми були. Я сподіваюсь, що наші діти, які тут покінчили школи, а тим більше ті, які родилися тут, таких проблем не будуть мати. Вони будуть ближче до своїх дітей і будуть краще розуміти пориви і потреби своїх дітей.

Пластове середовище

Пласт - елітарна молодеча організація, завданням якої є гуртувати таку молодь, яка при співпраці своїх батьків із Пластом може включитись у цілу систему пластових вимог та їх добровільно виконувати. Пластова молодь, виховуючись на засадах християнського світогляду, своєю службою Богові й Україні повинна б приготовитись до функції провідників у різних секторах життя української громади. Пласт не має на меті виховувати пластунів для Пласту, але ідейних і жертовних громадян, відповідальних і сумлінних провідників українських громад. На це треба звертати пильну увагу, щоб у Пласті не створити ще одного ґетта.

Самозрозуміле, що Пласт, як частина української спільноти, має ті ж самі труднощі у своїй праці, що й ціле довкілля. У минулому Пласт зумів виховати таких провідників, якими гордиться український народ, та, на жаль, це тільки одиниці. Великий відсоток зовсім молодих людей відійшов від організованого життя. Дивним є те, що багато ідейних пластунів, у віці 30-40 років, відійшли зовсім від пластового життя та, не маючи родинних обтяжень, крім своєї професійної праці, не беруть участи у громадському житті. Над цим треба призадуматись і зарадити лихові.

Громадянство покладає великі надії на Пласт, ставить до нього великі вимоги як до організації, що має за мету виховувати провідників суспільного життя. Але, щоб ці надії Пласт міг оправдати, треба, щоб у пластову систему активно включилися всі батьки пластової молоді і дітвори, щоб з потребами Пласту були познайомлені всі ті чинники у громадському житті, без яких Пласт своєї функції не може сповнити, тобто українська церква, школа, преса, видавництва, об'єднання мистців, а зокрема письменників, не згадуючи тут про батьків, які повинні бути активними на всіх цих відтинках життя. Ми не можемо собі уявити існування Пласту без церкви, школи та всіх вичислених установ і організацій. Між ними мусить бути гармонійна співпраця і взаємний респект. Про все це повинні дбати в першу чергу провідники зорганізованого українського життя, а поруч них і пластовий провід, докладніше кажучи теж і Пластприят.

Завдання Пластприяту

Пластприят повинен бути лучником поміж Пластом і громадою. Від членів Пластприяту буде дуже багато залежати, як громадянство буде ставитися до Пласту. Знаємо, що Пласт є частиною громади і щоб направити недоліки нашої спільноти, треба починати цю направу від себе самих, від своїх родин. Щоб створити пригожу атмосферу для доброго виховання, треба, щоб між нами старшими була співпраця і взаємний респект. Співпраця і взаємопошана веде до успіхів, успіхи ж дають ентузіязм, побільшують спроможності людей у праці. Тому важливою справою є справедлива оцінка і признання людям, які успішно працюють для церкви чи школи, які необхідні для нашого існування. Не можна, наприклад, доводити до такого стану, щоб тих членів Пласт-прияту, які менше активні у Пласті як в інших організаціях, знецінювати як провідників у Пласті. Вони так само цінні для Пласту вже хоч би тим, що вони виконують свої членські обов'язки, платять внески, приходять на сходини, інформуються про пластування своїх дітей, виконують пластові обов'язки, пов'язані із дітьми тощо, їх треба розуміти, респектувати їхню громадську працю і не дорікати їм за більшу активність в інших організаціях. Таким ставленням справи з'єднуватимемо батьків для Пласт-прияту і одночасно здобуватимемо добру опінію Пластові, активізуючи батьків пластової молоді у громадському житті, впливаючи на покращання виховних якостей середовища наших дітей.

Пластприят уважають запліччям Пласту, але я не зовсім годжуся на таку інтерпретацію завдань Пластприяту. Ми не є ніяким запліччям, але повинні бути сильними плечима, без яких Пласт не може існувати.

В печатках існування Пласту після його легальної віднови в 1945 р. основним завданням Пластприяту було здобути фінансову базу для ведення виховної праці. Фінанси - річ конечна. Тепер, коли господарська ділянка добре розпрацьована, нам треба уважати, щоб наші зусилля більше спрямовувати на виховання, щоб самі фінанси не виповнювали змісту діяльносте нашої організації.

Всі спільно мусимо дбати про християнське виховання нашої молоді. Тоді буде більше покликань до духовного стану. Релігійне виховання здійснюватиметься тоді, коли церква у житті родини матиме відповідне місце й пошану, коли зберігатимуться в родинах християнські традиції, коли діти відчуватимуть пошану до релігійних традицій і звичаїв, коли вони будуть практикуючими християнами і дбатимуть про збереження чистоти нашого обряду. Релігійне життя поглиблюватиметься, коли молодь бачитиме християнську етику у нашому громадському, товариському та родинному житті.

Крім загально відомих засобів національного виховання хочу підкреслити ще й такі, що мені видаються важливими. Треба нам старшим докласти зусиль, щоб наша молодь могла мати якнайбільше можливостей до співжиття. Обов'язком кожної громади по містах, де є більші скупчення українців, є побудувати доми для молоді, де б наша молодь могла зустрічатися і нав'язувати дружні зв'язки та плекати товариське співжиття. Треба також улаштовувати якнайбільше імпрез, які уможливлювали б зустрічі молоді з різних середовищ. У Торонті увелась добра традиція відбувати щороку традиційну Маланку для юнацтва з усіх молодечих організацій. Доброю нагодою для співжиття молоді є також різного роду зустрічі, національні святкування, у яких могла б виступати молодь (посвячення пам'ятників Шевченкові у Вінніпезі, у Вашінґтоні, Світовий Конгрес Вільних Українців у Нью-Йорку мали великий виховний вплив на нашу молодь).

Є ще цілий ряд завдань Пластприяту щодо конкретно виховної праці у Пласті. І так, члени Пластприяту добре можуть виконувати функції опікунів пластових частин. Треба допомагати нашим пластовим виховникам такими формалін, як: підшукування потрібних виховників для новацтва і юнацтва, інструкторів для різних ділянок пластування, фахівців при підготовці імпрез, для проведення вишколів (науковців, психологів, мистців, педагогів, журналістів тощо). Члени Пластприяту повинні своїми порадами допомагати виховникам укладати виховні пляни, батьки ж найкраще знають, чого найбільше бракує їхнім дітям. Для познайомлення молоді з провідниками громадського життя доцільно улаштовувати зустрічі юнацтва з визначними особами з українського життя.

Багато також треба зробити і в середині самого Пластприяту, щоб батьки могли справді йти крок у крок з духом часу і могли своїм дітям допомогти охоронитися від поганих впливів „вулиці" та розвинути в них позитивні риси характеру. Щоб батьки могли цю функцію виконати, треба і їм постійного вишколу і дошколу. З тією метою треба влаштовувати лекції з різних ділянок знання, а зокрема з ділянки педагогіки і виховання, для загалу членства Пластприяту.

Ті ж з батьків, що є фахівцями ділянок знання, які в'яжуться з пластуванням, можуть виготовляти короткі гутірки, вишукувати матеріял у літературі, оформлювати його відповідно і давати використовувати виховникам. Зорганізувати таку бібліотеку виховних матеріялів - це дуже пильне і дуже корисне завдання Пластприяту.

Активність Пластприяту може розгорнутися в різних напрямах. Але в осередку його зацікавлення завжди будуть діти і молодь, якої вони є батьками. Тому середовище Пластприяту найважливіше для Пласту. І праця над вихованням молодого покоління стає першою потребою усіх національне свідомих громадян. Розроблення плянів діяльности Пластприяту, форм і засобів для здійснення цих плянів, вишкіл провідників Пластприяту - це повинно стати головним завданням внутрішньої дії організації батьків пластової дітвори і молоді.

Пластовий шлях. - Ч. 1-2 (24-25), - 1970 р.